Великий тлумачний словник сучасної української мови (+CD)

Великий тлумачний словник сучасної української мови (+CD) за ред. Бусела В. Т.

"Великий тлумачний словник сучасної української мови" за ред. Бусела В. Т. містить понад 250 тисяч слів та словосполучень та розрахований на широке коло читачів, що вивчають українську мову, цікавляться українською культурою. Словник дає змогу найповніше представити лексичний склад української мови на початку третього тисячоліття від Різдва Христового. У Словнику міститься лексика, яка функціонувала протягом XX століття.

Мотивація включення слова до Словника зумовлюється його фактичним використанням у текстах художньої літератури, науково-популярних виданнях, масових часописах, технічній літературі та усній мові. Крім загальновживаної лексики, у Словнику наводиться основна термінологія (номенклатура) сучасної науки і техніки, а також слова, що визначають явища і реалії виробничого, культурного життя та побуту українського народу. Значне місце у Словнику відводиться таким пластам лексики (економічні, історичні, філософські, політичні поняття, терміни науки та мистецтва), що набули точніших тлумачень, вивільнилися від ідеологічного навантаження та надмірної політизації. Словник допоможе студентам і фахівцям майже всіх спеціальностей правильно розуміти і вживати слова в наукових та літературних текстах.

До Словника також увійшли слова та словосполучення, які з різних причин не були представлені в тлумачних словниках раніше. До слів такого роду належать: слова, що органічно увійшли в українську літературну мову протягом останнього десятиліття у зв'язку з реаліями, пов'язаними з народною медициною, релігією, астрологією, кібернетикою, комп'ютерною технологією та ін.; слова, що до останнього часу перебували за межею загальноприйнятої літературної мови (так звана понижена, жаргонна та інша лексика).

Крім того, до Словника включені слова, що вживалися в художніх текстах у XIX—ХX століттях, тлумачаться поняття фольклорно-етнографічного характеру, містяться поняття про слов'янські, суто українські обряди та вірування, сучасні надбання культури українського народу.

Нехай не дивує читача, здавалося б, переобтяженість Словника словами та термінами іншомовного походження. За своїм етнічним складом народ України налічує понад 100 національностей, так званих національних меншин: російська, польська, угорська, румунська, болгарська, грецька, єврейська, німецька, татарська та ін. Ясна річ, українська мова українського народу історично увібрала слова та поняття, що ними послуговуються громадяни, мешканці України в усіх її куточках. Сьогодні стало аксіомою: «Житимуть ті нації, мовою яких розмовлятимуть комп'ютери». (Маємо зазначити, що одна з перших у світі двотомна «Енциклопедія кібернетики» була видана саме українською мовою у Києві.) Слід зауважити, що з настанням тотальної ком­п'ютеризації й насиченості ефіру та шпальт газет лексикою американо-канадійського діаспорного походження українська літе­ратурна мова також зазнала значних змін.

"Великий тлумачний словник сучасної української мови" за ред. Бусела В. Т. було задумано близько 20 років тому як однотомний універсальний довідник з української мови, укладений за певними лексичними, граматичними, орфоепічними та сти­лістичними нормами. За час роботи над Словником обсяг його поступово збільшувався, розширювалася семантична структура багатозначних слів, фразеологізмів, коло найближчих похідних слів. Укладачі намагалися привести граматичні та акценто­логічні відомості у відповідність із сучасним чинним правописом. Водночас збережені всі головні лексикографічні принципи будови Словника, його теоретичні основи: принципи підбору та опису слів, структура реєстрової або гніздової словникової статті (структура Словника є складною — реєстрово-гніздовою). До Словника були долучені слова та дефініції, що з відомих причин «зникли» свого часу з української літературної мови, а також додано значну кількість неологізмів, що виникли завдяки стрімкому прогресу цивілізації на межі тисячоліть.

Словникове творення в Україні має майже 400-літню історію — від словників Лаврентія Зизанія, Памви Беринди (XVI— XVII століття), тлумачного словника Івана Котляревського (1769—1838 рр.), укладеного до поеми-жарту «Енеїда», 4-томного «Словаря української мови» Бориса Грінченка, «Історичного словника українського язика» Євгена Тимченка, «Правописного словника» Григорія Голоскевича, «Практичного словника синонімів української мови» Святослава Караванського до величного 11-томного академічного видання — «Словника української мови» (1970—1980) за редакцією академіка І. К. Білодіда. До 1991 р. в Україні за всі часи було створено близько 200 словників та енциклопедій, а за роки незалежності (1991 р. — до сьогодення) створено понад 600 як білінгвістичних, так і фахових та тлумачних словників.

Перший однотомний Словник такого обсягу створювався на основі всіх згаданих та багатьох інших спеціалізованих словників. Додано багато слів та їх похідних, які не входили до жодного із словників, але сотні років і аж дотепер існували, існують і, на думку укладачів, мають право на існування в майбутньому не тільки в усній формі.

Стосовно форми Словника укладачі виходили з таких міркувань:

1) майже в усіх європейських країнах, окрім багатотомних академічних, створено окремо однотомні великі тлумачні словники (Brockhouse, Webster, Larousse, Oxford, словники В. Даля, С. Ожегова та ін.) обсягом від 80 тис. до 500 тис. реєстрових слів (гасел) в одному томі;

2) розміри Словника (товщина блока, кількість сторінок та статей) зумовлені сучасним станом української поліграфії.