Фразеологічний словник української мови

Фразеологічний словник української мови – Ужченко В. Д., Ужченко Д. В.

"Фразеологічний словник української мови" Почченко В. Д., Вужче Д. містить найбільш уживані фразеологізми сучасної української мови. Видання адресовано учням, вчителям та широкому колу читачів.

Фразеологізми поряд з лексикою найбільш повно, безпосередньо - і в той же час образно - відображають матеріальне й духовне життя народу. Вони несуть не тільки предметну, а й естетичну інформацію: пробуджують уяву, викликають переживання в слухачів (мовців), прикрашають мову, передають її дух.

Під фразеологізмом розуміють семантично цілісні, відносно стійкі (з допуском варіантності), відтворювані й експресивні одиниці мови, організовані за моделлю словосполучення (сполучення слів) або речення. У Словнику розкривається значеная фразеологічних зворотів, показується їхнє реальне функціонування, подається граматична й стилістична характеристика, наводяться синонімічні, а в окремих випадках - й антонімічні вислови. Уперше подаються історичні, етимологічні та культурно-етнічні коментарі.

Автори поставили собі за мету запропонувати читачеві найуживаніші іскрометні вирази української мови. Адже правильність - не єдина риса добірної мови, вона має ще бути виразною та експресивно багатою.

"Фразеологічний словник української мови" - короткий (містить близько 2500 виразів), однотомний, для широкого кола читачів, і передусім учнів. Саме цим і зумовлені певні обмеження у доборі фразеологізмів та їхніх форм, розробці статей: фіксуються тільки найуживаніші варіанти й значення, в окремих статтях скорочуються тлумачення, не розрізняються серед стрижневих слів омоніми, подається лише одна цитата-ілюстрація, до мінімуму зведена також довідкова частина.

"Фразеологічний словник української мови" не містить у собі: 1) стійкі словосполучення з одним фразеологічно зв’язаним компонентом: брати участь; звертати увагу; вовчий апетит; 2) складні словосполучення термінологічного характеру: головний мозок; грудна клітка; колінчатий вал; 3) прислів'я та приказки, що не набули цілісного, ідіоматичного значення: вовків боятися - в ліс не ходити; краще з розумним свині пасти, а з дурнем у карти грати; зачепився за пень та й простояв цілий день; 4) синтаксично подільні крилаті вислови: і спочинуть невольничі утомлені руки (Т. Шевченко); я вийду сама проти бурі (Леся Українка); треба всюди, добрі люди, приятеля мати (С. Руданський); 5) грубопросторічні, вульгарні, жаргонні й вузькодіалектні вирази: до чортового батька; закладати за галстук; давити сачка; балду ганяти; жаба пузата "товста людина"; дерти лице (бойківське) "соромити"; 6) складні прийменники й складені сполучники: на відміну від; для того щоб і т. ін.