Словник української мови (в 11 томах)

Словник української мови в одинадцяти томах

"Словник української мови в одинадцяти томах" — це пер­ший в історії української лексикографії словник тлу­мачного типу. Створений він колективом лексикографів Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні Академії наук УРСР на базі величезного лексичного матеріалу, ви­браного з найрізноманітніших літературних, фольклор­но-етнографічних та інших джерел у широких хроно­логічних рамках — з кінця XVIII ст. і до наших днів.

"Словник української мови в одинадцяти томах" увібрав усе цінне з лексичних багатств української мови, зібраних і опрацьованих у попередніх лексикографічних працях дожовтневого і жовтневого періодів, зокрема в рукописному Словнику української мови П. Білецького-Носенка, Малорусько-німецькому словнику Є. Желехівського (Львів, 1886), Словнику української мови за редакцією Б. Грінченка (К., 1907— 1909), Російсько-українському словнику (М., 1948), Українсько-російському словнику в шести томах (К., 1953—1963), Словнику мови Шевченка (К., 1964), у серії термінологічних словників та ін.

"Словник української мови в одинадцяти томах" відображає стан і розвиток лексики сучасної української мови, справжній розквіт якої став можливим лише після Великої Жовтневої соціалістичної револю­ції завдяки успішному здійсненню ленінської національ­ної політики. Словник засвідчує значне поповнення лексико-фразеологічного фонду української мови, особ­ливо у галузі науки, публіцистики, законодавства і ді­лової мови.

Відбиваючи сучасний стан словникового складу української літературної мови, Словник подає насампе­ред загальновживану лексику й фразеологію. Однак у межах можливого в ньому представлена й та частина української лексики, що відійшла до пасивного фонду, але свого часу побутувала досить широко і засвідчена як усною традицією, так і визначними майстрами слова.

У "Словнику української мови" зафіксовано також чимало широко вжи­ваних діалектизмів, застарілих слів, елементів розмов­ної лексики та ін. Проте це не порушує нормативного спрямування Словника, бо всі позанормативні слова мають відповідні пояснення і потрібні позначки, що характеризують їх місце в суспільній мовній практиці.

Охоплюючи великий і різноманітний щодо походжен­ня, функціонування і стилістичного використання лек-сико-фразеологічний матеріал, "Словник української мови" лишається тлумачно-нормативним словником. Цього досягнуто:

1) добором лексики для його реєстру;

2) поданням усталених граматичних форм та наголосів реєстрових слів відповідно до норм сучасного правопису;

3) сти­лістичною характеристикою слів і визначенням сфери їх уживання;

4) показом тих значень (і відтінків зна­чень), які мають слова в літературній мові;

5) ілюстра­ціями, що дають живі приклади правильного вживання слів та   підтверджують їх стилістичну характеристику.