Введення в класичну тибетську мову

Введення в класичну тибетську мову — Стефен Ходж

Тибетська мова належить до сім'ї індонітайських або односкладних мов, до тієї групи її, яку деякі лінгвісти називають загілайською, зараховуючи до неї мови Гоярун, точу, маньякманіяк, такла, хорпа, канаварі, власне тибетський язичка, або бхотья, і бхоть-ло. Односкладний принцип будови проведений у ньому не в такій чистоті, як у китайській мові та мовах тай (сіамському та ін.); у ньому вже спостерігається аглютинація, хоча й у досить слабкому ступені, поряд із внутрішньою зміною дієслівних коренів, що мають значення справжньої флексії. Тибетська мова походить із тибето-бірманської мовної групи, а також, можливо, є дальнім родичем китайської. У різних місцевих формах він використовується на тибетському культурному просторі, що містить власне Тибет, західні області Китаю та периферійні регіони від Ладака вздовж південного кордону Тибету до Бутана. З поширенням тибетського Едуарда цю мову почали розуміти також деякі члени монгольської Сангхи.

Метою книги Введення в класичну тибетську мову Стефена Хожа є прискорене уявлення основних елементів класичної тибетської мови з тим, щоб студенти могли самі вибирати тексти, що цікавлять їх, із величезної кількості письмових матеріалів, що огортаються як непереведеною, так і невивченими.