Сербохорватсько-русько-український словник

Сербохорватсько-русько-український словник

"Сербохорватсько-русько-український словник" най­частіше вживаних термінів підготовлений так, щоб задо­вольнив потреби повсякденного писаного слова руською та українською мовами. Його практичне завдання — ви­конувати роль підручника при перекладах на руську та українську мову, та щоби численним працівникам при ін­формаційних середниках і іншим, які в школі не нав­чались рідної мови, або в повсякденній своїй праці не послуговуються рідною мовою — спричинився до бездоган­ного писання руською тобто українською мовою.

"Сербохорватсько-русько-український словник" містить приблизно 14 тисяч сербохорватсь­ких слів в перекладі на руську і українську мову.

В основу цього словника покладено лексичний ма­теріал з тижневої газети "Руске слово" та лексичний ма­теріал автора, призбираний у часі лекторування журналу "Шветлосц" і учбових книжок, писаних руською мовою, як рівнож і матеріал, записаний при інших нагодах. Цим способом охоплена найчастіше використовувана і найпо-трібніша лексика писаної мови.

При кінцевім опрацюванні "Сербохорватсько-русько-українського словника", з огляду на його завдання і мету, він доповнений і опрацьований як підручний словник загальнокористаних термінів, так що він містить гасла з науки, мистецтва і культури, а най­більше з громадсько-політичного життя нашої спільноти. У словнику подані найконечніші гасла з історії, політики, політичної економії, дипломатії, правних наук, діалектичного та історичного матеріалізму, атеїстичні та релігійні назви, а також і слова загального вжитку, які у злуці з іншими витворюють словотвір термінологічного характеру. Крім загальних гасел до словника ввійшли і власні назви поодиноких держав і міст, назви політичних партій, дер­жавних і громадянських інституцій, міжнародних органі­зацій і власні назви національних або географічних при­належностей.

Терміни вужчого фахового використання і терміни з малою фреквенцією, публіковані в дотеперішних видан­нях руською мовою, не ввійшли до словника в тих ви­падках, коли автор уважав, що вносити їх до подібного словника нема потреби.